Андрій того дня знатно накидався. А все тому, що вранці дуже посварився зі своєю дівчиною. Ірка приревнувала його до їхньої спільної подруги, з якою Андрій нещодавно разом працював. Слово за слово – і він Ірку послав, далеко й недрукованими словами.
Кров вирувала. Потрібно було розслабитись. Миритися з Іркою він не хотів. Принаймні не так скоро. А ось випити дуже хотілося, причому одному – щоб ніхто не ліз у душу. Андрій не придумав нічого кращого, як забуритися у старий бар поряд із будинком.
Ближче до півночі він уже був у мотлох. Ірка за вечір дзвонила разів двадцять, але трубку він не брав – знав, що на п'яну голову надто швидко її простить, а треба було провчити. Подальших планів у Андрія не було, тож він вийшов із бару і нетвердою ходою попрямував до хати – спати.
Сп'яну не зміг одразу знайти ключ від домофона. Стояв і судорожно нишпорив у кишенях. Було холодно – зима. Раптом почув шерех позаду. Різко розвернувся і буквально налетів на дівчину у чорному оксамитовому пальті. «Симпатична…» – промайнуло в голові.
Незнайомка м'яко посміхнулась і попросила його осторонь. Елегантним рухом приклала металеву платівку до домофону та запросила увійти. «Ніби цей будинок весь її…» – подумав Андрій. Але, звісно, увійшов до під'їзду.
Разом зайшли до ліфту. За яскравого світла Андрій краще роздивився свою супутницю. Струнка, з пухкими губами та розкосими очима. «Але ж реально красуня», – подумав хлопець. І в цей момент їхні очі зустрілися.
– Ангеліна, – представилася дівчина. Голос був ніжним, з легкою хрипотою.
– Оч-ч-чень приємно… Андрій… – говорити було важко, язик заплітався.
Вийшли на одному поверсі. Ангеліна запросила хлопця до себе. Андрій навіть не став думати, чому й навіщо, а одразу погодився. Коли увійшов у квартиру, одразу поцікавився, де ванна кімната.
У ванній він увімкнув холодну воду на повну потужність і засунув під струмінь голову. Начебто протверезів. Принаймні голова більше не паморочилася. Нашвидкуруч витер волосся запашним рушником і, намагаючись здаватися абсолютно тверезим, злегка похитуючись, попрямував до вітальні.
Увійшов у кімнату і обімлів... Ангеліна сиділа на дивані в вельми спокусливій позі. На ній був тільки коротенький рожевий халат і пухнасті капці, більше схожі на туфельки попелюшки. Побачивши Андрія, дівчина витончено зігнулася і жестом запросила його сісти поряд.
«Ну, Ірко, тепер ревнувати будеш не дарма…» – з деякою зловтіхою подумав хлопець і негайно підійшов до диванчика. Нахилився, обійняв Ангелину за плечі і вп'явся в її губи своїми. Поцілунок був гарячим та довгим.
А далі все закрутилося само собою… Андрій нічого ще не встиг зрозуміти, як уже сидів на дивані та насолоджувався смачним мінетом від своєї нової знайомої. Ангеліна робила все якісно та вміло – не те що недосвідчена Ірка. Хлопець стогнав від задоволення щоразу, коли сексуальна коханка ніжно облизувала голівку.
Розуміючи, що стримуватись більше не зможе, Андрій притягнув дівчину за плечі до себе. "Як ти хочеш?" - Запитав охриплим голосом. "У позі собачки ..."
Секс був шалений. З Іркою так би ніколи не вийшло. Та завжди скаржилася – то їй незручно, то боляче. А Ангеліна кайфувала, коли він потужними і різкими поштовхами вганяв у неї свій пульсуючий болт. Андрій зрозумів, що вона ось-ось закінчить – і це стало останньою краплею. Утримувати свій оргазм він не міг.
Вони злетіли на вершину насолоди одночасно. Два стогін злилися в один – глибокий і уривчастий. Ангеліна звивалася і вигиналася, а її пальці судорожно стискали і так уже зім'яте простирадло…
Трохи відпочившись, дівчина запропонувала Андрію попити каву. Вони перемістилися на кухню, навіть не подумавши, щоб одягнутися. Але до кави не дійшло. Андрій зрозумів, що хоче ще раз отримати цю спокусливу красуню з шаленою фігурою. Він посадив її на стіл, і вони зробили це знову.
Потім Андрій на руках забрав свою розпусну коханку до спальні. А вранці з'ясувалося, що Ангеліна вільна і перебуває у пошуку хлопця. Коли вона говорила про це, Андрій уже набирав смс Іру: «Привіт. Можеш більше не ревнувати. Ми розлучаємося".